Другий день триває дискусія про виключення одного депутата із фракції слуги народу.

Більшість блогерів та експертів засудили провладну фракцію і підтримали принципового депутата, який боровся спочатку із злочинним оточенням Зеленського, а згодом і самим Зеленським.

Моя позиція така:

якщо депутат вважає діяльність своєї фракції та своєї влади злочинними, то він самостійно повинен вийти із цієї фракції й перейти в опозицію до влади.

Дивись правильний приклад Томенка, який самостійно вийшов із фракції, бо критикував діяльність Президента і Уряду в кадровій, соціальній та гуманітарній сферах.

Натомість, у попередньому скликанні ВР були й інші депутати, які назвали себе недурними, бо вважали правильним напалмом викурювати корупційну діяльність Президента і принципово перебувати в складі фракції цього ж таки Президента.

Є також багато хитрозроблених депутатів, як у попередніх так і у нинішньому складі ВР.

Ці політики, спочатку викривають корупційну діяльність своїх провладних і нечесних фракцій, а потім переходять в “некорупційні та чесні” групи відомих олігархів.

Отож, в сухому залишку:

виключення із фракцій я не вважаю злочином;

перехід із фракцій в групи імені олігархів я називаю прагматизмом, точніше цинізмом;

правильним вважаю, самостійним вихід із фракції за умов корупційної діяльності її очільників. Навіть, якщо цей вихід матиме наслідком втрату мандату.

Бо краще зберегти гідність і втратити мандат, аніж навпаки.