Прийомній сім’ї Інни Гершун із Макіївки Донецької області нещодавно виповнилося 11 років. Мама Інна виховує своїх синочків Максима та Марка ще змалечку. Вона забрала їх додому, коли обом було по чотири рочки, передадає  sirotstvy.net.

«Я завжди мріяла, що в мене буде двоє синів. Але до ідеї, щоб взяти діток із закладу, я прийшла поступово. До того ж, на початку нульових тема усиновлення ще була доволі закритою. Я почала читати літературу, сиділа на інтернет-форумах. Після такого цілеспрямованого моніторингу я зрозуміла, що прийомні батьки – це звичайні люди, а прийомні діти – звичайні малюки. Згодом я укріпилася в думці, що хочу взяти дитину, і почала збирати документи. Це було наприкінці 2008 року», – згадує жінка. 

Через місяць у службі у справах дітей Інні запропонували чотирирічного хлопчика Їй показали фотокартку на якому було маленьке, худеньке хлопченя в курточці навиворіт. Після чого вона вирішила познайомитися з хлопчиком.

«Скажу відверто, я не одразу зрозуміла, що Максимка – мій. Хлопчик мені сподобався, але рішення забрати його прийняла не одразу. Я його нафотографувала, прийшла додому, почала роздивлятися фото. Мені здається, що це Максимка вибрав мене, а не я його. Він одразу пішов на контакт, а я поводила себе досить стримано. Я просила не представляти мене одразу як потенційну маму, але вже за десять хвилин знайомства він називав мене не інакше, як мама. Інших дітей з групи прямо-таки відганяв від мене, мовляв, це моя мама, – згадує прийомна мама. 

Адаптація у її синочка у новій сім’ї відбувалася абсолютно безболісно. Максим швидко призвичаївся  до них, ніби вони завжди були разом. Він виявився справжнім хлопчиськом: сміливий, кмітливий та розумний. 

«Марка я побачила майже випадково, на волонтерському заході. А коли у цей час ще й на порталі «Сирітству – ні!» з’явилася його анкета, зрозуміла: досить чекати, треба поквапитись, аби його не забрав хтось інший. Він був такий симпатичний чотирирічний хлопчисько – очей не відведеш!», – розповідає Інна. 

Адаптація Марка проходила трошки інакше, ніж Максима. Марк усе своє життя до зустрічі з Інною провів в будинку дитини та лікарні, де пролежав цілий рік, і нічого не бачив. Він не знав, як себе поводити, просто дивився на Максима і копіював його поведінку.

У шкільний процес Максим і Марк увійшли доволі швидко та без зайвих перешкод. У Макіївці Максим закінчив два класи, а Марк – тільки перший, як у 2014 році почалася війна.

«Тоді ми поїхали відпочивати у Крим. А коли повернулися, бойові дії швидко розгорталися. Керівництво моєї фірми запропонувало переїхати до Києва. Ми думали, що це тимчасово. Я навіть коли складала речі, шкільні залишила – була впевнена, що до вересня повернемося. Ну, на крайній випадок, мама мені їх надішле поштою. Ми встигли виїхати, тоді ще були прямі потяги з Донецька до Києва. Так досі ми вдома не були. Мама періодично навідується у нашу квартиру в Макіївці. Там донині є дитячі меблі, які ми спеціально придбали для Максима і Марка», – говорить жінка. 

Спочатку директор фірми у якій працювала Інна, орендував їм житло під Києвом. Потім вони переїхали до Києва і вже п’ять років орендують житло у столиці.

Обов’язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше

Нагадаємо, що молода Українка усиновила вісім братиків і сестричок після смерті мами

Як повідомляв портал “Знай.uа”, київська чиновниця наживалася на сиротах під носом у Кличка

Також, “Знай.uа” писав, що під Києвом молода пара “усиновила” незвичайних малюків